"Кола на воді" Олени Печорної - книга, що примусить відчувати

Не рекомендую вам читати книгу Олени Печорної "Кола на воді", тому що вона змусить вас ВІДЧУВАТИ. Всі почуття світу накриють вас з головою, як 10-метрова океанська хвиля. Після чого на поверхні душі довго блукатимуть кола – як відголоски від потрясіння, немов камінь впав у воду. Саме так. Ця книга є живим джерелом серед сірої буденності, одноманітності та марнотратства часу, життя і близьких людей в ньому. Але її ВАРТО прочитати тим, хто хоче повноцінно жити далі.

Що це означає? Давайте розберемось.
 

Успішний бізнесмен, ледве за 30, звуть Анатолій. Далі все за стандартом: дитяча мрія, навчання, мета, самореалізація, а потім кохання на нотах і народження нового життя. Його донечці Оксані повинно було виповнитися 13 рочків, але… Вбивця не думав про наслідки, вбивця не пожалів маленьку дівчинку, в якої все життя попереду. Вбивця зробив своє чорне діло, бо…
 

Але про це потім, в самій книзі!

Що залишається робити батькові, для якого донечка–світлячок була єдиним променем світла. Шукати того звіра, який не пожалів Оксанку, Юлю і майже Богданку!

Що їх об`єднує? І чому саме вони? Чому ці дівчатка?

І що робити тій, яка кохає звіра і обирає життя своєї дитини, замість свого?! Чи правильний вибір вона зробила….

Люди так влаштовані: вони не вміють цінувати те, що мають. І ми з вами не виняток.
 

Ми забуваємо, що несемо відповідальність за тих, кого приручили. Ми не встигаємо помічати, що щодня втрачаємо. Ми не враховуємо того, що люблячі люди безцінні і їх не можна замінити ніякими грошима. Ми втрачаємо голову, коли зустрічаємо нову пристрасть і забуваємо про щире і справжнє кохання, яке буває раз на життя. Ми женемося за примарами, поки не втратимо грунт з-під ніг.

В такий момент, коли твої сили вичерпано залишається лише триматися за поручні свідомості й продовжувати не здаватися ні при яких обставинах! Як добре, що іноді з`являються люди… чи книги, які витрушують нас із зони байдужості та власного егоїзму.

 
І тоді ми починаємо розуміти, що єдиною можливою альтернативою порожнечі є любов. Тільки любов здатна врятувати головного героя від болючої втрати та саморуйнації. Таке зашкарубле, достеменно вивчене в усіх деталях кохання здатне допомогти Анатолію пережити власний біль. Залишається жити далі. Пам’ятаючи дочку такою, якою вона була.

Попереджаю, що під час читання вас охопить всепоглинаюче співчуття, яке супроводжується неможливістю відірватися від книги. Наприкінці залишається солодко-гіркий присмак від усвідомлення, що "порятунок всюди, де є любов".

P.S: Недаремно портал "Українська правда" назвав Олену Печорну другою Люко Дашвар. Бо так воно і є. Важкі й одночасно гострі теми сюжетів книг Олени Печорної є викликом егоцентричному та беззмістовному суспільству, зокрема і сучасній українській прозі.


Вас також можуть зацікавити:
"Месопотамія". В ній ти і я (Враження від книги Сергія Жадана)
Рецензія на книгу "11 хвилин" Пауло Коельо
П’ять найпопулярніших українських книжок
10 книг, які змінять вас назавжди​