На днях читала статтю однієї блогерші - власниці київської арт галереї, знавця мистецтва - про те, як купувати живопис і для чого. Писанини було багато і навіть спроби аналізу міжнародного та українського ринку олійного живопису – головне, там ні слова не було про емоційне задоволення, яке приносить мистецтво. Для мене це був шок, адже моя сліпа наївність завжди думала - що остаточний результат мистецтва – це радість і позитивні відчуття, які виникають у власників та творців живопису, це каталізатор який змушує думати людський мозок, а серце відчувати.
Ні, наївна дурочко!!!!!!!!
Експерт пояснила з допомогою трьох основних причин, для чого і чому вигідно починати колекціонувати живопис пересічному українцю.
Причина №1 – це вигідне вкладання вільних коштів.
Причина №2 – це азартний процес, адже ти намагаєшся урвати найбільш дорогу та рідкісну картину.
Причина №3 – показати своїм менш успішним друзям, що розумієшся в живописі й ти таки культурно розвинена людина.
Як на мене, то абсолютно рівнозначно вище сказаному буде повісти на стіни замість картин вкладені в рами виписки із банківських рахунків, де вказані суми коштів, які ці знавці хочуть витратити на купівлю полотен.
Уявіть, перед очима такої людини висить якесь полотно Рембранта, яке вартує уявну суму - 25 мільйонів (найдорожчої валюти) фунтів стерлінгів, і вона думає: "Ха-ха ось які чудові 25 мільйонів, через два місяці вартість збільшиться ще на 10%, а в кінці року на 60% - як же класно!". Якби це почув Рембрант у нього була б істерика і депресія, адже його творча спадщина – не оригінальна техніка, палітра і композиція, а грошові знаки зростають лише через одну причину – кількість його робіт обмежена і нових не буде. При тому, що за його життя ті ж самі знавці мистецтва йому казали, що його полотна нічого неварті, хіба що лише тієї суми, яку він витратив на пидбання матеріалів, в той же час – ці авторитети самі потихеньку продавали за кордон його роботи з накруткою 100%. Хіба це не вражає – вражає!
Як же я розчарувалася і засмутилася, адже такий погляд на мистецтво вбиває саму його суть: приносити емоційне задоволення глядачу. Ніхто із художників не пише для того, щоб їх полотна перетворювалися на якийсь вид валюти. А коли читаєш такий епічний аналіз - то відчуваєш, як тебе накриває творча криза – навіщо працювати над собою, над технікою, втіленням ідей – простіше за все малювати чеки або купюри! Сумно, але правда…
Потрібно реально дивитися на речі, саме тому ідея економічного погляду на колекціонування живопису мене зацікавила, я провела невеличке, поверхове розслідування, щоб зрозуміти – що являє собою ринок мистецтва…
Колекція живопису - навіщо вона? Частина 2
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
