В країні козаків щось давно не так...

"Патріотизм" - це поняття стало дуже розповсюдженим в сучасному світі та дуже актуальним для України. Та чи правильно ми його розуміємо?! Тому що дуже часто слова не відповідають дійсності, розуміння ніби простих речей стає помилковим, а ідеї та принципи в момент підлаштовуються під новий лад. То що це – любов до Батьківщини чи радикальні та інколи необдумані дії лише заради благополуччя країни? Чи додає гордості звання "патріот" та чи потрібно взагалі виховувати покоління патріотів?! Давайте розберемося...

Патріотичне виховання в історії України

Упродовж всієї історії України, поняття "патріотизм" чи, взагалі, Батьківщина на офіційному рівні з’являлося дуже рідко. До прикладу, при СРСР патріотичне виховання полягало у вихованні справжніх комуністів, громадян, які свято вірили у силу своєї країни (у цьому випадку Радянський Союз), тобто регулярно робили доноси та, по великому рахунку, мовчки сприймали рішення влади.

Проте, не варто узагальнювати. Бо якщо заглибитись у більш ранню історію, то ми можемо побачити явище "козацтва" зі своїми правилами та ідеями про вільну та сильну Україну. Пізніше – УПА та її підпільна боротьба. Люди свідомо йшли на ризик та втрачали все, тільки для змоги боротися проти радянської влади та за соборну Україну. Та чи варто йти так далеко в історію, якщо аналогічні дії відбуваються і зараз – АТО та неоголошена війна.

Патріотичне виховання сьогодні

То чи присутнє явище "патріотизму" та "патріотичного виховання" серед українців? Звичайно, що так. Проте виникає питання – чи з’являється воно самостійно та чи потрібно його якось виховувати?

Сім’я, школа та, взагалі, суспільство – це ті середовища, де найбільше часу проводить молоде покоління та формується як особистості. Люди змінюютсья і українці не виключення - для соціуму стають набагато важливішими власні бажання та матеріальний світ, тому ніхто й не захоче пожертвувати чимось заради якогось уявного благополуччя Батьківщини. І взагалі, а що ж та Батьківщина зробила для мене? Саме тому потрібно вкладати поняття патріотично виховання ще з дитячого віку, щоб, ставши свідомим громадянином, людині хотілось самостійно щось зробити для країни, яка потім гарантуватиме безпеку, благополучне життя і т.д.

Головна суть патріотичного виховання – це відповідальність та свідома позиція. Тобто громадяни-патріоти несуть на собі ще більшу відповідальність, ніж, наприклад, політики, які в даний час досить часто неправильно приміряють на себе роль благодійників та свідомих громадян. Явище "політик-патріот" набирає обертів, одночасно з їхньою вседозволеністю та безконтрольністю.

"А на трибунах в моді вишиванки,
У них пани літають в швейцарські банки.
Не треба заглядати до пана в рот,
Йому тут можна все, він же патріот."
   
Саме тому і потрібно патріотично виховувати молодь, яка б усвідомлювала, що основна влада в країні – народ, і тільки вони можуть запобігти розкраданню та знищенню країни. Тільки на них лежить вся відповідальність за те, що відбувається навколо.
 
І знаєте, можна ж почати з малого. Приклад ситуації: кордон України з Польщею. На польському боці чисто, акуратно, всі ведуть себе з обережністю. Переїжджаєш на наш – чомусь дехто дозволяє собі викидати сміття не в призначених місцях, недопалки з вікна – "а чому б і ні, я ж вдома, нічого не буде"... От чому б не проявити свій патріотизм в цій ситуації? Де наша культура? Де виховання?

В такому випадку залишається одне – зробити для себе висновок, в якому суспільстві ми хочемо жити, та яку ми бачимо ідеальну Україну; почати зміни з себе та своєї родини, а тоді зміниться і Батьківщина.

Тож давайте жити так, як МИ хочемо!