Він був приречений творити шедеври

Такі твори як "Віють вітри", "Козак виїжджає, дівчинонька плаче", "Ой місяцю, місяченьку, не світи нікому". Скільки років ми чули, що це пісні "народні", тобто безбатченки. А батько був-таки... 

Він побачив світ 15 (27) червня 1833, м. Дунаївці, нині Хмельницької області. Коли Владиславу виповнилося 13 років, його батьки переїхали в Кам'янець - Подільський. Музики навчався у братів Антона та Івана Коципінських у Кам'янці-Подільському. У 22 - Владислав — органіст у місцевому костелі, викладач гри на фортепіано. Від 1862 року викладав гру на фортепіано та хоровий спів у жіночих пансіонах Києва. 

У творчій спадщині В.Заремби понад 30 пісень на слова Т.Шевченка: "Якби мені, мамо, намисто", "Утоптала стежку", "Якби мені черевички", "Калина", "Така її доля". Є. Гребінки ("Ні, мамо, не можна нелюба любить").

24 жовтня 1902 р. у Києві упокоївся 69-річний український композитор, піаніст і педагог Владислав Іванович Заремба. Поховано на Байковому кладовищі.

Його син, Заремба Сигізмунд Владиславович — був віолончелістом, композитором та диригентом.